Ще в давні часи люди прагнули до пізнання таємниць Природи і свого існування в ній. Допитливий розум людини не міг не звернути уваги на всілякі природні явища, вгадуючи в цьому щось таємне. Спочатку його цікавило зовнішній вплив видимих планет, особливо Сонця, Місяця, зірок. Поступово людина стала помічати їх вплив на земне життя, на свій внутрішній світ. Поклоніння ж в давнину планет як верховним істотам з’єднало релігію з наукою (астрономією). Надалі вивчення неба і світил, стародавні мудреці почали розглядати як одухорозчінені і живі тіла в їх взаємному впливі один на одного, а також у впливі на окремі особистості й цілі напологи. Таким чином, з’явилася наука астрологія.
У I тисячолітті до нашої ери астрологія переживала розквіт в Індії, Китаї, а також в країнах Межиріччя. У Вавилоні і Ассирії жерці були присвячені в таємні знання і поповнювали їх наглядом за світилами і планетами. В результаті цих спостережень вони виявили закономірності в житті людини, які були пов’язані з дією небесних світил. Ці закономірності пояснювали багато подій минулого і сьогодення. Древневавілонскіе астрономи виявили, що, крім нерухомих зірок, на небі видно і сім “блукаючих” світил, які пізніше були названі планіти (від грецького слова “планетес”, яке і означає “блукаючий”). Передбачалося, що ці світила обертаються навколо Землі і що їх відстані від неї зростають у такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. У Стародавньому Вавилоні і виникла астрологія – вірування в те, що планети впливають на долі окремих людей і цілих народів. Зіставляючи певні події в житті поважний чоловік планет на зоряному небі, астрологи вважали, що така ж подія настане знову, якщо це розташування світил повториться. Саме ж число сім – кількість планет – стало священним як для вавилонян, так і для багатьох інших народів давнини.
Результати спостережень жерців-астрологів виливалися в пророкування, записувалися і передавалися царям. Відомо, що цар Ашурбаніпала (669-663 рік до нашої ери) збрав цілу бібліотеку астрологічних і астрономічних спостережень храмових жерців
Понад чотири тисячі років тому астрологія досягла високого рівня розвитку в Єгипті. Форма пірамід вибиралася відповідно до віри фараонів в бога Сонця. Піраміди (третє тисячоліття до нашої ери) служили фараонам “сходами” для сходження до Бога Ра і возз’єднання з ним. Три найбільш відомі піраміди перебувають в Гізі, в них виявлені чіткі зображення планет і зірок, знаків Зодіаку і астрологічних символів. На території Америки збереглися залишки храмів – пірамід культури Майя. Один з них, “Кастільо”, складається з кам’яних плит висотою 24 метра. Його чотири стіни утворені дев’ятьма ступенями, яки символізують дев’ять підземних світів з міфології Майя. Замок на вершині присвячений богу Сонця – Кетсакотлу (оперений Змієві).
Приблизно в 1900-1600 роки до нашої ери на території сучасної Англії була побудована своєрідна обсерваторія, залишки якої збереглися на Солсберийской рівнині до нашого часу. Цей храм-обсерваторію називають Стоунхендж ( «Висячі камені»), для спорудження якої іскорістуваліся кам’яні брили вагою більше 25 тонн з каменоломні, розташованій в 20 милях від місця будівництва. Один з найбільших каменів – “П’ятковий камінь” має вагу – 35 тонн, довжину – близько 6 метрів, ширина – близько 2,5 метра, а висота – більше 2 метрів. Ніхто не знає, як проходило будівництво кам’яної обсерваторії. Вчені припускають, що величезні камені переправлялися по річці і вбивалися в землю на глибину 1 м для більшої стійкості
З Стоунхенджа древні британські служителі спостерігали за рухом зірок, вели календар, проводили свята і здійснювали різні обряди. Стоунхендж має форму кола діаметром більше ста метрів, який заклюсподіваеться в собі кілька кіл меншого діаметру. Один з кіл утворено 56 лунками, засипаними подрібненим крейдою, за якими і вели календар, пророкували – затьмарення Сонця і Місяця. Інші кола являли собою кам’яні арки – «вікна» в космос.
Астрологія набула широкого поширення в Римській імперії. Перші гороскопи складалися тут на рубежі II-I століть до нашої ери. Арабська астрологія, що досягла значного розвитку в IX-X століттях, з ХII століття проникає в Європу, де користується впливом до середини XVII століття і потім витісняється з поширенням природних наук. З критикою астрології, як різновиди язичницького фаталізм, виступило християнство. Відродження інтересу до астрології відбувається після 1-ї світової війни. З середини XX століття астрологія знову придбала свою популярність
Розвиток астрології тісно пов’язане з міфами і легендами, що розповідають про виникнення і устрій світу, яке безпосередньо пов’язане з різними небесними тілами. Стародавні астрологи розглядали цю науку в нерозривному зв’язку з Богом. Вони помітили єдність і боротьбу протилежних Почав, які визначають «відносини» в Макро і Мікро-космосі. Не знаючи цих древніх міфів, в яких зашіфрованi унікальні знання, не можна правильно зрозуміти роль астрології в житті людей, а так само розвитку цивілізацій.